Довговойнилівський ліцей

І поховали на Аскольдовій могилі

твій нерозквітлий,Україно, цвіт.

Спинити ворога були не в силі.

Їм і до нині вісімнадцять літ.

Під Крутами лишились вічно юні.

Червона кров скропила білий сніг

і тільки смерть зізналась їм в коханні,

бо більш ніхто зізнатися не встиг.

Осколки шматували юне тіло.

Пліч о пліч, без вагання, як один, давали відсіч.

Кат осатаніло йшов в наступ.

Бій тривав кілька годин.

Без досвіду, не рівні були сили.

В пориві вітер прапор теребив.

Позаду Київ… Ні на крок не відступили.

І жоден свої честі не згубив.

Їх, після бою, ранених зігнали.

Хурделить снігом. Вітер завива до неба:

– Слава Україні! – пролунало.

Убили тіло та душа жива…

Аскольдова могила…На світанні їх поховали.

Падав тихо сніг.

І тільки смерть зізналась їм в коханні, бо більш ніхто зізнатися не встиг…

Автор : Галина Кухаришин

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

%d блогерам подобається це: